БЕЗБАР’ЄРНІСТЬ 
З ініціативи першої леді України Олени Зеленської «Без бар’єрів» прийнята Національна стратегія зі створення безбар’єрного простору в Україні до 2030 року та затверджений план заходів з її реалізації на 2021 та 2022 роки.
«Безбар’єрність – це філософія суспільства без обмежень. Це про внутрішню готовність створювати середовище, у якому буде комфортно всім. До Плану заходів залучена потужна команда – це представники влади разом із представниками громадськості. Я б навіть назвала це не План заходів, а План змін. І це про зміни, які можуть бути втілені в найближчі два роки та мають сприяти тому, щоб безбар’єрність стала новою суспільною нормою», – наголошує перша леді України Олена Зеленська.
Фізична безбар’єрність
Усі об’єкти фізичного оточення ЗДО доступні для всіх соціальних груп незалежно від віку, стану здоров’я, інвалідності, майнового стану, статі, місця проживання та інших ознак.
В ЗДО № 5 створені наступні умови фізичної безбарєрності:
-
ширина пішохідних доріжок до будівлі становить не менше 1,8 метра;
-
здійснено контрастне маркування кольором першої та останньої сходинки сходових маршів, порогів, інших об’єктів та перешкод;
-
у приміщенні, де надаються послуги, допоміжних приміщеннях на шляхах руху осіб з інвалідністю штучне освітлення відповідає вимогам санітарних норм;
-
навчальні меблі групових кімнат для навчання осіб з особливими освітніми потребами відповідають віковим особливостям дітей, та можуть регулюватися по висоті;
-
в закладі працює практичний психолог.
Цифрова безбар’єрність
В закладі забезпечено технічну можливість підключення до фіксованого широкосмугового доступу із швидкістю 100 Мбіт/с в усіх навчальних приміщеннях . Педагогічні працівники забезпечені комп`ютерною технікою частково
ЗДО № 5 має офіційний сайт доступ до якого мають усі суспільні групи.
Суспільна та громадянська безбар’єрність
В закладі забезпечено рівні можливості участі всіх людей, їх об’єднань та окремих суспільних груп у житті закладу відповідно до законодавства у сфері освіти, сприятливе середовище для здобуття дошкільної освіти.
Освітня безбар’єрність
У ЗДО № 5 створені рівні можливості та вільний доступ до дошкільної освіти, а також підвищення кваліфікації працівників закладу.
ЗДО № 5” є закладом дошкільної освіти, що забезпечує цю освіту та сприяє формуванню готовності до НУШ, організовує здобуття освіти з обов’язковим урахуванням особливостей розвитку та психо-фізичного стану здобувачів освіти за такими формами здобуття освіти:
-
очне
-
змішане
Економічна безбар’єрність
Всі громадяни незалежно від віку, статі, сімейного стану чи стану здоров’я мають умови та можливості для працевлаштування до ЗДО на наявні вакантні посади.
Педагогічну діяльність у закладі здійснюють особи, які працюють на посадах педагогічних працівників.
На посади педагогічних працівників приймаються особи, які мають педагогічну освіту, вищу освіту та/або професійну кваліфікацію, вільно володіють державною мовою (для громадян України) або володіють державною мовою в обсязі, достатньому для спілкування (для іноземців та осіб без громадянства), моральні якості та фізичний і психічний стан здоров’я яких дозволяють виконувати професійні обов’язки.
Нормативно-правові акти
Національна стратегія зі створення безбар’єрного простору в Україні
Указ Президента України “Про забезпечення створення безбар’єрного простору в Україні”
«Довідник безбар’єрності»
гід з коректного спілкування, у якому зафіксовані нові норми безбар’єрної мови. Це проєкт з відкритим кодом, створений у співпраці з громадськими організаціями, правозахисниками, психологами, батьками, що виховують дітей з інвалідністю, українськими та міжнародними експертами. «Довідник безбар’єрності» — ініціатива і флагманський проєкт Олени Зеленської. Детальна інформація за посиланням.
Освітній серіал “Безбар’єрна грамотність”
В українському суспільстві існує комплекс обмежень для різних груп у можливостях безбар’єрного доступу до інфраструктури, транспорту, зайнятості, освіти, отримання публічної інформації, послуг із боку держави та бізнесу тощо.
Новий курс на Дія.Цифрова освіта ознайомить глядачів з основними принципами безбар’єрності на прикладі повсякденних життєвих ситуацій. 21 грудня 2021 року Міністерство цифрової трансформації презентувало новий освітній курс «Безбар’єрна грамотність».
Про що курс?
· що таке безбар’єрність
· що саме спричиняє бар’єри
· кого стосується безбар’єрність
· чому варто уникати стереотипів та упереджень
· чи готові українці долати бар’єри
· чому ми як суспільство потребуємо безбар’єрності
· чому безбар’єрність — це спільна справа
Безоплатно подивитися курс можна на порталі Дія.Цифрова освіта за посиланням – https://osvita.diia.gov.ua/courses/barrier-free-literacy.
Курс Міністерства цифрової трансформації України створено в межах ініціативи першої леді Олени Зеленської в партнерстві з радницею-уповноваженою Президента України з питань безбар’єрності, ГО «Безбар’єрність», представниками громадянського суспільства та експертами за підтримки проєкту ПРООН «Права людини для України», що фінансується Міністерством закордонних справ Данії.
«Гайд безбар’єрних подій»
Метою політики безбар’єрності є створення безперешкодного середовища для всіх груп населення, забезпечення рівних можливостей кожній людині реалізовувати свої права.
Успіх будь-якого заходу полягає у зручності та комфорті його учасників і гостей. Забезпечити це легко, якщо у фокусі підходів та рішень буде безбар’єрність – починаючи від запрошень і вибору локації до налаштування освітлення, облаштування різних зон і підготовки персоналу.
«Гайд безбар’єрних подій» – це ще один розділ «Довідника безбар’єрності», де зафіксовані нові норми безбар’єрної мови. Поради стосуються як онлайн, так і офлайн-подій.
Детальніше за посиланням.
6 ПРАВИЛ БЕЗБАР’ЄРНОГО СПІЛКУВАННЯ
Безбар’єрність – не тільки про людей з інвалідністю, безбар’єрність – це про кожного з нас. Можливість вільно та безпечно пересуватися містом – звичайно ж, це відсутність бар’єрів. Але дивимося ширше – вільний доступ до інтернету, можливість навчатися незалежно від віку чи стану здоров’я, рівне право до працевлаштування у чоловіка і жінки чи людей старше 45 років, заняття танцями чи спортом у будь-якому віці – це все про безбар’єрність також.
Мова також може бути безбар’єрною. Маркером стає те, як ми спілкуємося і ставимося до людей, котрі чимось від нас відрізняються. Слова мають не менший вплив, аніж наші дії.
Коли ви не впевнені, чи є слово образою, чи ні, чи не зачіпає воно почуттів – спробуйте поставити себе на місце людини, до якої ви звертаєтеся, про яку ви говорите або пишете. Чи сподобалося б вам таке звернення, чи хотіли б ви, щоб про вас говорили так? Тож пропонуємо 6 простих правил для спілкування без бар’єрів.
1. Дотримуйтесь принципу «спочатку людина»
Перше і головне правило – «cпочатку має бути людина». Якщо не знаєте, як сказати правильно, починайте фразу з «людина з…», а далі зазначайте її риси чи стан здоров’я, якщо це потрібно. Наприклад, людина з інвалідністю, людина з ДЦП, людина з синдромом Дауна. Якщо ж ми говоримо, наприклад, «інвалід», ми по суті знеособлюємо людину, зводимо її особистість до якоїсь одної характеристики. Але насправді ж це не так.
2. Уникайте маскувальних слів
Евфемізми, або маскувальні слова, вживаються, коли мовці не знають, як коректно говорити, бояться ненароком зачепити людину або намагаються проявити своє поблажливе ставлення. І це може спричиняти непорозуміння, ображати чи вводити в оману. Варто уникати переносних значень та метафор, тому що вони викривляють життєву ситуацію людини, приховують чи прикрашають її. Завжди краще послуговуватися коректною термінологією. «Люди дощу», «сонячні діти» — це евфемізми, а от «люди з розладом аутистичного спектра», «діти з синдромом Дауна» — це коректна термінологія.
3. Використовуйте фемінітиви
Використання фемінітивів – це повага до жінок та їхнього права на професію. Довгий час у нашій культурі був закріплений стереотип, що існують суто жіночі чи чоловічі професії, особливо на керівних посадах чи в політиці. Нині ситуація змінилася, а відповідно – змінюється і мова. Українська мова дуже сприятлива для формування фемінітивів і має конкретні правила для такого словотворення. Звісно, що не всі люди у нашому суспільстві готові до вживання фемінітивів, у такому разі залиште за людиною право вибору, як вона хоче, щоб про неї писали / говорили / звертались.
4. Не перебільшуйте у своїх висловлюваннях
Це правило, що може звучати як «не давати власних оцінок життю іншої людини». Іноді ми схильні драматизувати. Та між фразами «людина, яка користується колісним кріслом» і «людина, прикута до візка» відчувається різниця, правда ж? Адже в дійсності людина ні до чого не прикута, на ній немає кайданів, а крісло колісне — це просто засіб для пересування. Або, наприклад, досить поширена фраза «смертельний діагноз». Що це означає? Ми знаємо випадки, коли люди роками живуть із хворобами, які називають «смертельними», і ніхто, навіть лікарі, не можуть точно спрогнозувати результат. Тож, будьте обережні з такими висловлюваннями і залишайтесь максимально близькими до реальності.
5. Утримуйтесь від узагальнень
Дуже поширена помилка, яка призводить до формування стереотипів, — узагальнення. Ми пов’язуємо поведінку та дії людини з її етнічною належністю, кольором шкіри, статтю тощо. А також дії однієї людини проєктуємо на цілу групу, до якої ми її зараховуємо. Через узагальнення слово «цигани» набуло негативних конотацій, а словосполучення «прекрасна стать» використовують стосовно жінок, хоча насправді люди бувають прекрасними незалежно від своєї статі. Фрази, які починаються з «усі люди з інвалідністю», «кожна жінка» або «більшість геїв» просто неправдиві, бо не мають під собою ніяких точних статистичних чи науково підтверджених даних. Адже люди різні зі своїми такими ж різними поглядами, особливостями та рисами. Ми всі неповторні, а там, де є унікальність, не має бути місця узагальненням.
6. Використовуйте нейтральну термінологію
Прояв емпатії та доброзичливого ставлення — це важливо й потрібно, але інколи ми можемо несвідомо додавати висловленню зайвого емоційного забарвлення. Наприклад, часто можна побачити формулювання «жертва домашнього насильства», хоча коректніше було б писати «постраждала від домашнього насильства». Інший приклад — «людина, що страждає на психічний розлад»: існують такі види психічних порушень, з якими люди живуть упродовж усього свого життя, але це не означає, що їхнє життя перетворюється на суцільні муки. Людина може проходити терапію, як медичну, так і у фахівця, вона просто живе з таким діагнозом так само, як й інші люди. Тому замість «страждає» ми говоримо «має», «живе», — «людина, яка має інвалідність», «людина, яка має психічні порушення», «людина, яка живе з ВІЛ».
Джерело: Міністерство Юстиції